Bog-Delaet.com
“Так говорить Господь: небо – престіл Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, – говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед Словом Моїм.”
(Ісая 66:1-2)
“Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі. Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій. Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою.”
(Ісая 43:19-21)
Проповiді

Шукайте Господа і Сили Його

Улюблені Господом!
Я, служитель Ковельської Церкви Василь Макарусь,
вітаю вас словами Господа нашого Ісуса Христа:


«Мир вам!»

Василь МакарусьЛюди від початку створення світу були або вірними Богові, або невірними. Щоб бути вірним, необхідно вірити чутому Слову Божому і дотримуватись Його. Це означає ожити і жити вічно, ще перебуваючи на цій землі. Сам факт відмови від гріховного шляху є проявом духовного життя людини. Бог не хоче смерті грішника, Він хоче, щоб грішник відвернувся від своїх гріхів, а навернувся до Бога і жив вічно: «Живу Я, – говорить Господь Бог: не хочу смерті грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був» (Єзекиїля 33:11).

У Євангелії показаний яскравий приклад оживлення: зустріч самарянки з Ісусом. Там розповідається про те, як жінка, що мала раніше п'ять чоловіків і що живе з шостим, який не був їй чоловіком, упізнала в Ісусові Христа і повірила, що Він є Син Божий – Месія, і пішла в місто звістити про Нього (Іоанна 4:4–42). Цей приклад засвідчує те, що Ісус відкрив жінці можливість отримати воду живу для того, щоб оживотворити її, оскільки вона була мертвою в своїх гріхах. Коли ж вона попросила води живої, а Господь дав їй воду живу, – серце жінки наповнилося вірою для того, щоб мати вічне життя. Вона ожила саме тому, що Ісус вказав на її гріхи, розкрив її таємницю, і вона повірила, що Ісус є Бог. І понесла вона воду живу іншим жителям Самарії, які також ожили після її проповідування, – увірували. Адже сказано: «Праведний вірою живий буде…» (Римлян 1:16–17; Євреїв 10:38–39).

Чому ж Христос зробив свідком в Самарії грішну жінку? Чому Він не засуджував, а був великодушним до грішників і розпусників? Тому, що Ісус прийшов у цей світ спасати грішників. Прощаючи їх, Він показав ВЕЛИКУ СИЛУ МИРУ СВОЄЇ ЛЮБОВІ в прощенні тих, хто кається. Той, хто покаявся і більше не робить порушень, стає ВІРНИМ і ПЕРЕМАГАЮЧИМ в конкретному випадку і над конкретним гріхом, що живе в серці людини і діє в її плоті. Але в людині не один гріх, а дуже багато пороків, які слід свідомо засуджувати в собі і перемагати їх. Це так ставати кращим і кращим, щоб бути ПЕРЕМОЖЦЕМ, народженим від Бога, котрий не грішить, і лукавий не торкається до нього. Народжений від Бога має владу над своїм гріховним тілом, тому він може берегти себе і береже себе від гріха (Луки 14:26–33; Одкровення 12:11; 1Іоанна 5:18).

З першого послання Іоанна 5:19 переконуємося, що весь світ наповнений злом: «…весь світ лежить у злі». Людина зла ще не вийшла з нинішнього віку, тому перебуває в злі, навіть якщо вона і названа віруючою. Тому необхідно вийти душею із віку цього і оселитись в Ісусі Христі – в Слові. Пізнавши Слово, ми пізнаємо Бога і, перебуваючи в Істинному Синові Божому Ісусі Христі, маємо вічне життя.

На цьому шляху сумнівів та вагань не повинно бути, треба рухатися тільки вперед, досягаючи повної перемоги над гріхом, над усякими гріхами, які Ісус назвав злом. «Бо з середини, із серця людського, виходять злі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину» (Марка 7:21–23). Необхідно звернути увагу, що все це зло оскверняє людину. Наречена ж Ісуса Христа – Істинна Церква – без плями і пороку; такою вона є і буде на Землі до піднесення (1Фессалонікійців 4:13–18). Істинна Церква – свята, тому що вона освятила себе цілком: дух, душу і тіло. Якщо ж хтось не освячений, то він осквернений, тому що між освяченням і оскверненням немає нейтрального положення. Тому, якщо в наші дні людина, хрещена Духом Святим, зважиться оскверняти себе ділами плоті, то це значить, що вона ображає Духа Святого (Євреїв 10:26–31).

Доречно відзначити, що Дух Святий сходить на людину плотську для того, щоб вона могла стати духовною: ЧИСТОЮ І СВЯТОЮ. «Послушанням істині, через Духа ОЧИСТИВШИ душі ваші…» (1Петра 1:22–25). «...Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих. Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності. Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть. А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, ПЛІД ВАШ Є СВЯТІСТЬ, а кінець – життя вічне» (Римлян 6:19–22). Якщо ж людина не стане святою, як навчає Дух Святий, то вона опиниться в числі нерозумних дів (Матфея 25:1–13). Щоб цього не сталося, необхідно виконувати Писання. Насамперед, потрібно постійно засуджувати себе так, щоб до Дня Суду засудити в собі все гріховне. «Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі» (1Корінфян 11:31). І поки заклик ще продовжується і дається місце для покаяння, необхідно робити так, як Ісус сказав блудниці: «Іди, і віднині більше не гріши» (Іоанна 8:11). Потрібно свідомо і твердо вирішити служити Господу, тому що «ми ж не з тих, хто хитається на погибель…», «…хто поклав руку свою на плуг і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого» (Євреїв 10:39; Луки 9:61–62). Дружина Лота, через те, що була невірною, озирнулася і померла, перетворившись на соляний стовп. Вона померла на шляху життя. Значить, все, що є гріх, – це і є смерть. Але найстрашніше те, що, продовжуючи грішити, людина може померти смертю другою, в якій немає покаяння (Одкровення 21:8). Першою смертю помер Адам в Раю, зробивши гріх. Друга ж смерть – це відступництво. Смертю другою починає вмирати та людина, яка продовжує грішити після того, як покаялася і прийняла Водне та Духовне хрещення. Вона своїми гріхами знову розпинає в собі Сина Божого, вона вдруге стає мертвою для Бога, а живою для князя світу цього: «І вас, мертвих через злочини і гріхи ваші, в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя, що панує в повітрі, духа, діючого тепер в синах противлення…» (Єфесян 2:1–3); «Бо неможливо – один раз просвічених, тих, що прийняли дар небесний і стали причасниками Духа Святого, і вкусили доброго слова Божого, і сил майбутнього віку, і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його...» (Євреїв 6:4–8).

Всі гріхи роблять люди у тьмі, в неуцтві, «…а народ без знання гине» (Осії 4:11–14). Щоб не загинути, потрібно поспішати спасатися від незнання, від смерті. Але як, яким чином? Навіть таку людину, як Тимофій, Апостол Павло застерігав, щоб той СПАСАВСЯ, вникаючи в себе та у вчення (1Тимофія 4:13–16). В Одкровенні 21:7–8 сказано: «Перемагаючий успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином. Боязливих же і невірних, мерзотних і убивців, та любодіїв і чародіїв, і ідолослужителів і всіх неправдомовців – доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга». Люди, що перемагають, не можуть бути боязливими, невірними, мерзотними, вбивцями, любодіями (це перелюбники і розпусники), чародіями та ідолослужителями, неправдомовцями. Чому в Писанні вказано на всіх неправдомовців? Тому, що неправдомовці є різні. Найбільш поширений вид неправди, – це коли людина обіцяє і не виконує своєї обіцянки, кається і знову грішить, і при цьому, обманюючи себе, людина до того ж каже, що всі Божі заповіді виконати неможливо. В Євангелії сказано, що люди дадуть відповідь у День Суду не лише за діла, але й за пусті слова (Матфея 12:35–37). Тому треба задуматися: чи варто за слово або за хвилини гріховного задоволення йти в озеро вогненне, щоб вічно мучитися разом з дияволом? Чи не краще бути ПЕРЕМАГАЮЧИМ? Тому тепер, після Духовного хрещення, від кожного з нас, як від того, що має свободу вибору, залежить те, де він проводитиме свою вічність. І якщо ми повірили, що Ісус Христос прийшов спасти людей Своїх від гріхів їхніх, то ми повинні постійно ставити собі питання: від яких гріхів і як повинен відбуватися ПРОЦЕС СПАСІННЯ в кожному з нас, і що означає СПАСІННЯ, яке потрібно нам звершувати? (Матфея 1:21; Филипійців 2:12–16).

У посланні Якова 1:1–15–27 стверджується, що у момент вчинення гріха народжується смерть, тому що в людині діє похоть – це влада смерті. У 21 вірші сказано: «...з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може СПАСТИ ваші душі». Спасти від чого? Від гріхів, від побажань, від похоті, від смерті. Значить, спасенні люди – це люди, що виконали Слово. Отже, спасіння залежить від кожного з нас. Моє спасіння залежить від мене, спасіння кожного покликаного – залежить від нього. Але ми спочатку повинні дослідити і дізнатися: що ж Євангеліє називає гріхом, за які діла та вчинки не увійдуть люди в Царство Небесне і залишаться на проклятій землі, в пеклі.

У посланнях Апостола Павла до Галатів і Єфесян показані діла, що робляться від хотіння плоті, від бажань плоті: «Я говорю: робіть усе згідно з Духом, і ви не будете задовольняти похоті плотської, бо плоть бажає противного Духові, а Дух – противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б. Якщо ж ви водитесь Духом, то ви не під законом. Діла плотські явні: це – перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, (спокуси), єресі, ненависть, убивство, п'янство, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують» (Галатів 5:16–21). «Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого, будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. Вони, дійшовши до бездушності, віддалися розпусті так, що чинять всяку нечистоту з ненаситністю. Але ви не так пізнали Христа; тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились, – бо істина в Ісусі, – відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, а обновитися духом розуму вашого і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини. Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. Гніваючись, не грішіть: хай сонце не зайде у гніві вашому; і не давайте місця дияволові. Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто в потребі. Ніяке гниле слово хай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. І не ображайте Святого Духа Божого, Яким покладено на вас печать в день викуплення. Усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів'я з усякою злобою хай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, співчутливими, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Єфесян 4: 17–32).

Люди, що не підкоряються цьому Апостольському вченню, залишаються плотськими. Але є й інша категорія людей – Христові. Про них в посланні до Галатів 5:22–24 сказано: «ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями (бажаннями, хотіннями)». ЦЕ І ШЛЯХ, і труд, і мета життя, і можливість стати новою людиною – НОВИМ ТВОРІННЯМ У ХРИСТІ ІСУСІ. «Бо всі ви – сини Божі по вірі в Христа Ісуса; всі ви, що в Христа охрестилися, в Христа одяглися. Нема вже іудея, ні язичника; нема раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви – одне в Христі Ісусі» (2Корінфян 5:17; Галатів 3:26–28). Відповідно, немає більше ніяких гріховних емоцій – це і є УМЕРТВЛЕНІ ЗЕМНІ ЧЛЕНИ. «Отже, умертвіть земні члени ваші: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похоть і користолюбство, що є ідолослужіння…» (Колосян 3:5–11). Отже, ПЕРЕМАГАЮЧИЙ ВІДКРИВАЄТЬСЯ СИНОМ БОЖИМ, тому що ним керує не бажання плоті і гріховних помислів, а Дух Божий, Слово Боже, тому він СПАСЕННИЙ ВІД своЇх ГРІХІВ.

А як діяти, якщо знаєш, що цього робити не можна, але все одно хочеться? Потрібно утриматися від гріха і благати Бога дати ВСЕПЕРЕМАГАЮЧУ СИЛУ, необхідну для того, щоб перемогти хотіння, – щоб не хотілося грішити, щоб мати повну перемогу над конкретним гріхом, щоб володарювати над своїм тілом, над своїми бажаннями. У жодному випадку не допускати, щоб бажання володіли нами, необхідно, щоб ми управляли нашими бажаннями. Таким чином, ми Духом умертвляємо діла плотські і стаємо живими, виправданими і спасенними, тобто Христовими (Ісаї 53:11–12; Римлян 5:6–9).

Щодо прощення. Прощення Бог дає тій людині, котра, віруючи в ім'я Ісуса Христа, покаялася. Якщо ми щиро покаялися і більше ніколи не робитимемо так, як робили, то ми отримуємо прощення від Бога в ім'я Ісуса Христа (1Іоанна 1:9). Тому слід вірити в Євангеліє так сильно, щоб не тільки не робити гріха, але і не помишляти про нього. Це означає стати святими, а конкретніше – стати освяченими тілом і духом.

Вище згадувалося, що всі, хрещені ДУХОМ СВЯТИМ, не повинні грішити, щоб не вмерти другою смертю, в якій немає покаяння, і не стати вічними в'язнями пекла. Всі, хто не покаялися вчасно, залишаться в своїх гріхах. Ці люди непрощені, вони знаходяться в першій смерті, яку успадкували від Адама, а пізніше – від батьків. Душі їхні в злі, душі ці в пеклі, в безодні. Тому для всіх людей лише один вихід з прокляття – покаятися сьогодні, тому що завтрашнього дня може не бути (Луки 13:1–5).

Як же покаятися (покаяння як процес, що триває)? Які етапи духовного зростання повинна пройти кожна людина? Що ж про це говорить Істина в Священному Писанні? Апостол Петро проповідував:  «Покайтесь, і нехай охреститься кожен із вас в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа» (Діяння 2:38). Далі читаємо, що ті, хто отримали хрещення Духом Святим, повинні озброїтися проти своєї гріховної природи – «...ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи всиновлення, викуплення тіла нашого» (Римлян 8:23).

Наступний етап – отримати від Бога ДУХОВНІ ДАРИ, щоб відкрилася можливість досягти досконалості. Про це сказано: «…Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях ще кращий» (1Корінфян 12:27–31). Нам необхідно удосконалюватися в пізнанні Бога і наповнюватися «ПІЗНАННЯМ ВОЛІ ЙОГО, в усякій премудрості й розумінні духовному…» (Колосян 1:9–10). «Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до досконалості…» (Євреїв 6:1–2). Приходячи «від віри у віру», «від сили в силу», пробиратися вперед, «аж доки всі прийдемо до єдності віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової» (Римлян 1:17; Псалом 83:8; Єфесян 4:13).

Досягання все більшої міри СИЛИ МИРУ БОЖОЇ ЛЮБОВІ не повинно припинятися в самому собі, в кожному з нас, доки живемо на землі. Ісус живе вічно. Ми також повинні вже ЗАРАЗ ЖИТИ ВІЧНО – подібно Богу, жити в любові, виконуючи Слово Його. Слово Боже завжди веде вірне серце – це Шлях Правди. На цьому Шляху зростають СИНИ ДНЯ, які «СТАЛИ ПРИЧАСНИКАМИ БОЖОГО ЄСТВА, ВІДДАЛИВШИСЬ від пануючого в світі розтління похоттю» (1Фессалонікійців 5:5–8; 2Петра 1:4). Досягти цієї міри духовного зростання можливо тільки тоді, коли будемо всім серцем любити дари Духа Святого, Який навчає нас корисному.

Щоб в серцях наших була свобода, кожному слід постійно стояти на варті серця свого і пильнувати в молитвах. І не тільки в молитвах, але і в повсякденному житті, в усіх місцях, де знаходимося (Колосян 4:2–4). Ісус сказав: «Пильнуйте, будьте насторожі і моліться...» (Марка 13:31–33–37). Це треба робити постійно – «Будьте тверезі, пильнуйте, бо противник ваш диявол ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого б пожерти» (1Петра 5:8). Пильнувати – це бути веденим Духом Божим: «Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини», «Блаженний народ, що знає він поклик трубний, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого» (Римлян 8:14; Псалом 88:16). Тому «якщо ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха» (1Іоанна 1:7).

Світло Сина Божого може просвітити кожну людину і всяку тьму. Тільки тоді стають просвіченими серце і розум, людина стає здатною помічати свої найменші порушення і навіть гріховні думки. Тільки тоді в людині відкривається БРАНЬ з собою. БРАНЬце процес протистояння, коли «плоть бажає противного Духові, а Дух – противного плоті: вони одне одному противляться…», «Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного. І тому я біжу не так, як на непевне, б'юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним» (Галатів 5:16–17–26; 1Корінфян 9:25–27). Але людина вірна стає на сторону Духа і таким чином стає ПЕРЕМАГАЮЧОЮ і духовно зростаючою, хоча вона ще не перемогла всі гріхи, а тільки  почала їх перемагати. Щоб перемагати себе, необхідно відректися від себе і від усього, що маємо, всім серцем полюбити чистоту і старанно молитися, бо «Царство Небесне силою (Божою) здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Матфея 11:12). Через щирі молитви і моління отримується Сила від Бога, так звершується спасіння: «...зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння» (Филипійців 2:12).

Багато хто не замислюється над тим, що таке СПАСІННЯ і як його звершувати. Про Ісуса Ангел провістив: «Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Матфея 1:21). Сутність спасіння полягає у звільненні Богом від рабства гріха і від вини гріха. Чим же відрізняється гріх від вини гріха? Гріх живе в людині постійно – «я плотський, проданий гріху» (Римлян 7:14). Гріх, що живе в людині, – це здатність грішити, це закон гріха і смерті. До певного часу внутрішня зіпсованість людини не проявляється. Але як тільки гріх стає явним через дію плоті – це вже вина гріха. Народ Ізраїльський приносив жертви за вину гріха, але здатність робити гріх залишалася в людях. Це означає, що до воскресіння Ісуса Христа з мертвих гріх не міг бути знищеним в совісті людини, тому жертви за гріх приносилися завжди. Багато людей нашого часу відстають на дві тисячі років через те, що вони обмежуються тільки однією молитвою: «Господи, прости за скоєний гріх», як це робили стародавні люди. Вони не усвідомлюють, що живуть у новому часі, з новими можливостями. Отець Небесний в Сині Своєму Ісусі Христі відкрив Шлях Новий і Живий: «Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Іоанна 14:6). На цьому Шляху можна отримати не тільки прощення, але і викуплення, виправдання і освячення нашого духу, душі і тіла.

Досвід показує, що необхідно молитися щиро, з повною вірою і конкретно називати те, що бажаєш отримати від Бога: «Отче Небесний, в ім'я Сина Твого Ісуса Христа, Який переміг і помер за гріхи всього світу, віруючи в Силу Крові Ісуса Христа – Крові Нового Завіту, прошу Тебе, дай і мені бути перемагаючим…» Пройде певний час постійних щирих молитов, і Бог дасть вам перемогу над конкретним гріхом, проти якого ви молилися, і примножиться у вас радість спасіння. Якщо перемога примножується, то примножується і радість. Так досягається повна радість. Так відкривається можливість перемогти, зруйнувати і знищити В СОБІ гріх повністю. Він вже не осквернятиме наше тіло, і совість наша буде очищена. Адже написано: «...народжений від Бога, не грішить, ...і лукавий не торкається до нього» (1Іоанна 5:18). Щаслива людина, чию совість очистив Ісус Христос Своєю Святою Кров’ю! Після очищення в її серці діє ЗАКОН ДУХА ЖИТТЯ в Ісусі Христі, закон, що звільнив цю людину від закону гріха і смерті (Римлян 8:2). Читаємо: «Говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: «Пізнай Господа!»; тому що всі від малого до великого, будуть знати Мене, бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше» (Євреїв 8:8–1012). У цьому стані людина не лише прощена, але й така, що володіє собою (Притчі 16:32). Людина, яка керує своїми почуттями, є спасенною від гріхів, вона вже не є рабом, вона вільна, тому що має ВІЧНЕ ВИКУПЛЕННЯ, яке придбав Ісус Христос Своєю Святою Кров’ю. «…Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло, то тим більше Кров Христа, Який Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу Живому і Істинному!» (Євреїв 9:11–1314).

Правом бути перемагаючим може скористатися кожен. Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання Істини (1Тимофія 2:3–4). Ангели Божі також чекають всиновлення, викуплення тіла нашого і одкровення синів Божих. «Бо знаємо, що всі істоти (Ангели) сукупно зітхають і мучаться донині; і не тільки Вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи всиновлення, викуплення тіла нашого» (Римлян 8:22–23). Ми повинні відчувати в собі необхідність ВСИНОВЛЕННЯ, ВИКУПЛЕННЯ ТІЛА НАШОГО. Бо сказано: «Очистіть себе ті, що носите сосуди Господні!», «Очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу», «А якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності» (Ісаї 52:11; 2Корінфян 7:1; Римлян 8:10). Якщо Христос царює в нас, то Він управляє нами, ми Його царственне священство: «А ви – рід обраний, царственне священство, народ святий, люди власності Божої, поставлені для того, щоб сповіщати досконалості Того, Хто покликав вас з темряви в чудове Своє світло; колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані» (1Петра 2:9–10).

 Багато людей залишаються байдужими до свого освячення. І не дивно. Хіба може людина пізнати ВОЛЮ БОЖУ, ЯКА Є НАШЕ ОСВЯЧЕННЯ, якщо спочатку не дізнається, які діла оскверняють людину? Якщо невідома хвороба, то як знати, чим її лікувати? Євангеліє вказує на осквернення, що відбувається через язик людини: «...язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від пекла…» (Якова 3:5–18). Як же так відбувається, що нашим язиком управляє пекло? Чому помисли, ніби наші, а по Євангелію – вони є сама смерть, і тіло теж, немовби наше, а назване тілом, в яке одягнена смерть: «Помисли плотські є смерть…» і «Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?» (Римлян 8:6; 7:24). Відповідно, наш язик, помисли і тіло не повинні залишатися під владою пеклаі смерті, ми повинні освятитися. У Евангелії сказано, що язик людини подібний до керма корабля, яким управляє керманич. Якщо ваш керманич вирішив з кимось посваритися, то знайте: не той керманич живе у вашому серці; змінюйте керманича, інакше він приведе до загибелі. Ісус говорив: «Породження єхиднині! як ви можете говорити добре, будучи злими? Бо від повноти серця говорять уста» (Матфея 12:34), також сказано: «Хто не грішить словом, та людина досконала, здатна загнуздати і все тіло своє» (Якова 3:2). Навчившись загнуздувати свій язик, людина стає досконалою, здатною загнуздати своє тіло, свої бажання і емоції. Виявляється, що наші слова не такі вже неважливі і нешкідливі. Слова наші є мірило нашого освячення, бо «добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина зі злого скарбу серця свого виносить зле: бо від повноти серця промовляють уста її» (Луки 6:45). Ми повинні відповідально ставитися до своїх слів, «бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений», і «за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний» (Матфея 12:36–37). Якщо людина вірить, що відповідатиме перед Богом навіть за слова, то навчиться перемагати свої емоції і не говоритиме легковажних слів. Хай Господь благословить вас на цьому шляху досягнення повної перемоги над собою, щоб вийти дверима з проклятої за гріх Адама землі (Іоанна 10:9; Буття 3:17). Слід проаналізувати і зрозуміти, які діла залишаться на проклятій землі і потраплять в озеро вогненне, а які діла підуть на Небо (Одкровення 21:8). Адже сказано: «За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все, що веселить їх», «І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі. Так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх і діла їхні йдуть услід за ними» (Ісаї 5:14; Одкровення 14:13).

Необхідно всім, хто увірував, обрати шлях вузький і тісні ворота, щоб увійти в життя (Матфея 7:13–14). В Царстві Христа і Бога будуть Христові, які розпяли плоть з пристрастями і бажаннями (Галатів 5:22–24; Єфесян 5:1–5). Щоб перейти від смерті до життя і БУТИ СИНОМ БОЖИМ, необхідно стати спраглим води живої і перемагаючим. «І сказав Сидячий на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні і вірні. І сказав мені: звершилось! Я є Альфа і Омега, початок і кінець, спраглому Я дам від джерела води живої даром. Перемагаючий успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином» (Одкровення 21:5–7). Як практично досягається це ВСЕ?

Апостол Павло закликає залишити початки вчення Христового і поспішити до досконалості. А як ми залишаємо будову першого поверху? Починаємо будувати другий. У посланні до Євреїв 6:1–3 зазначається те, що Водне і Духовне хрещення – це початок основи вчення Христового. Тому на цій основі потрібно самим, мов з живого каміння, будувати «з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1Петра 2:1–5–11). Хто ж така досконала людина? Це людина, почуття якої відрізняють добро від зла (Євреїв 5:13–14). Вона досягла такого духовного рівня, при якому, живучи на землі, вже створила нове серце і новий дух, щоб не померти зі старим серцем, щоб не померти другою смертю, в якій немає покаяння (Єзекиїля 18:31–32; Одкровення 21:8). Ті, хто освятив себе для Царства Небесного, щоб бути святими духом, душею і тілом – Є СИНИ ПЕРШОГО ВОСКРЕСІННЯ, блаженні і святі (Одкровення 20:6). Читаючи Євангеліє, дізнаємося, що небагато людей названо святими. Але ми повинні освятитися. «… Я – Господь Бог ваш: освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий…» (Левит 11:44). Апостол Павло написав: «...представте ваші тіла в жертву живу, святу…» (Римлян 12:1–2). Тому всім потрібно подумати, як зробити жертвою живою, святою своє тіло, яке хоче діл цього віку, в який увійшов і панує гріх та похоті. Про це сказано: «Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його»,  «Як через одну людину гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть увійшла в усіх людей, бо в ньому всі згрішили»; але нам подарована можливість стати причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похоттю (Римлян 6:12; Римлян 5:12; 2Петра 1:3–4–11).

А Каїна за які двері і в який вік заманив гріх? І звідки? Бог попередив Каїна: «...біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним» (Буття 4:7). Саме через непокірність Слову Божому: ПАНУЙ над гріхом, – душа Каїна повернулася лицем до гріха, а до Бога – спиною, щоб вийти в двері, залишивши Слово Господнє (Єремії 2:27; 7:23–24). Каїн не завжди був таким, яким ми його собі уявляємо. Адже він приносив жертви Богові і міг думати про себе, як про доброго віруючого. Але діла його були злі (1Іоанна 3:12). Так буває і сьогодні. Думаючи, що служать Богові, люди можуть догоджати князеві світу цього, тобто дияволові, який притягує до себе. І не тільки притягує. Він притягує, та ще й похотями і жаданнями воює проти душі (1Петра 2:11). У якому ж віці може померти душа: у цьому, тимчасовому, чи за гробом? Тільки у цьому – ЦЕ СМЕРТЬ ДРУГА. Яка різниця між умиранням тіла і умиранням душі? Вмирання тіла – це фізична смерть, а вмирання душі наступає через вчинення смертних гріхів (Римлян 1:21–32). Нам відомо, що душа вічна. Але де і коли вічна душа повинна здобути життя вічне, щоб уникнути смерті другої? Перечитуючи 14 главу Євангелія від Луки, ставлю собі питання про всіх запрошених на вечерю: чи свідомо вони відмовилися від запрошення? Ті, хто купили землю і волів, – вибачилися, той же, хто одружився, – не вибачився. Господар розгнівався на запрошених і сказав: «Ніхто з тих запрошених не скуштує вечері моєї…», тому що всі запрошені не обрали Волю Господаря, щоб стати обраними. Вони втратили можливість ЖИТИ ВІЧНО (Луки 14:15–24). Ці сини гніву залишилися плотськими: такими, що виконують бажання плоті і помислів (Єфесян 2:1–3). Тому треба умертвити в собі свої земні члени і пожадання плоті (Колосян 3:5–6). Тільки так люди починають ставати і стають учнями Ісуса Христа (Луки 14:26,33), тільки так досягають повноти (Єфесян 4:13,17–24). Це шлях до перемоги через боротьбу.

Апостол Петро писав: «Улюблені! прошу вас, як пришельців і странників, уникати тілесних похотей, які воюють проти душі» (1Петра 2:11). Ми всі розуміємо, що війни між ворогуючими сторонами починаються на кордоні, де закінчується своя територія і починається територія ворога. Отже, потрібно визначити межі своєї території, щоб знати, що захищати. Тому, якщо похоті плоті воюють проти душі, то це означає, що наша душа і наше тіло вороги між собою. Людину можна порівняти з територією, розділеною між двома віками, в яких панують тіло і душа. Тілом правлять хотіння і помисли плоті – це діюча смерть. А душа наша, яку Бог оживотворив через Ісуса Христа при хрещенні Духом Святим, подарувавши нам Дар Говоріння Іншими Мовами, – жива територія, де діють помисли Духовні: життя і мир. «Коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати», «…Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за Духом, – про духовне. Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир, тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та і не можуть…» (Діяння 19:6; Римлян 8:4–57–10).

У людині незалежно від її волі народжуються різні бажання. Голос плоті повторює: «хочу», а голос Духа говорить: «не можна». Свідомість же, яка називається «Я», вирішує, на чию сторону стати: на сторону плоті чи на сторону Духа. Волевиявлення цього «Я», після хрещення Духом Святим, ніхто насильно не підкоряє, тільки пропонується вибір. ВІЛЬНА у виборі людина стоїть на межі двох віків: цього і того віку, обираючи собі володаря. Єва в Раю вибрала волю древнього змія – диявола, за що і померла (Буття 3:1–21). З того часу всі люди на землі, народжені від плоті і крові, народжуються духовно мертвими (Єфесян 2:1–3). І лише Бог, по милості Своїй, призвавши людину на СВІЙ ШЛЯХ ЖИТТЯ, оживотворяє її душу. Людина стає ВІЛЬНОЮ, як володар своєї долі (Галатів 5:1,13; 1Корінфян 11:31). Цей вік через похоті плоті хоче знову підкорити душу, відвести її під владу смерті, ув’язнити в СМЕРТЬ ДРУГУ, де не буде покаяння (Одкровення 21:8). Інший Світ – Вік Слова Божого – це Божий Дім, КОВЧЕГ ВІЧНОГО СПАСІННЯ, Царство Небесне, Сам Ісус Христос – Слово. В міру того, як ми виконуємо Божі заповіді, Слово поселяється в нас замість діл плоті, засуджених і переможених нами. Так ми набуваємо здатність Духом умертвляти діла плоті (Римлян 8:12–14). Це і є життя вічне по вірі в Ісуса Христа в Царстві Небесному, Яке росте, як міра закваски в трьох мірах муки, доки не закисне все, – ОСВЯТИТЬСЯ. І стає Царством Небесним дух, душа і тіло (Луки 13:20–21). Освячується і стає вічним Царством Небесним тільки ЖОНА – Церква Ісуса Христа. «І прийшов до мене один з семи Ангелів, у Котрих було сім чаш, наповнених сімома останніми карами, і сказав мені: Піди, Я покажу тобі жону, наречену Агнця» (Одкровення 21:9).

Бажання мого серця – за будь-яких обставин бути свідком Ісуса Христа, догоджати Богові, жити в святій вірі до кінця і виконувати святі заповіді. З любов’ю до святості, з насолодою від Божої свободи співати вголос, одночасно співаючи почуттями в моєму серці Духовні Пісні Духом Святим Іншими Мовами, як жертву Господу. Того і всім бажаю (Єфесян 5:19; Псалом 99).

Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь!

Повернутися до списку »

Зцілення Наталії Нагорник
Бог зцілив мене від двох внутрішніх гриж хребта, хоча лікарі сказали, що я вже залишуся інвалідом.

докладніше »

СВІДЧЕННЯ ВАЛЕНТИНИ З НІМЕЧЧИНИ
01.05.2016р. в нашу церкву звернулася Валентина з Німеччини: «Вітаю, дорогі. Я багато років ходжу до церкви, але хворію... Помоліться будь ласка за мене, я вірю, що ці хвороби за вашими молитвами просто залишать мене і я буду здорова. Дякую вам за ваш труд в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.»

докладніше »

Зцілення Олександра Морітца

Бог миттєво зцілив мої очі, повернувши 100% зір по одній молитві служителя Ковельської Церкви.

докладніше »