Bog-Delaet.com
“Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: "коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерті, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла. Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших – дим, і слово – іскра у русі нашого серця. Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря; й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його. Бо життя наше – проходження тіні, і немає нам повернення від смерті: бо покладена печать, і ніхто не повертається. Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю; переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя; увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть; ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб. Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця. Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним. Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання; оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа; він перед нами – викриття помислів наших. Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його: він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога… Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх, і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.”
(Премудрість Соломона* 2:1-22)
“Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивості, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.”
(Сирах* 18:30-31)
Свiдчення

СВІДЧЕННЯ ПРО ВИГНАННЯ БІСА


Це було 20 листопада 2016 року.

До служителя Ковельської Церкви Василя Макаруся звернулися родичі психічно хворої жінки, яка, за їхніми словами, стверджувала про себе, що вона стала буйно помішаною. Говорила вона про це тільки спочатку, коли це з нею сталося. Потім їй стало ще гірше і про це більше вона не згадувала. Рідні тієї жінки, бачачи свою біду, просили служителя Ковельської Церкви Василя Макаруся, щоб він силою Божою вигнав з неї біса. У той час вона вже стала дуже злісною і жорстокою. Хвора перебувала у вкрай важкому психічному стані. Ось кілька прикладів її небезпечної поведінки. Вона на всіх кидалася в лютості, навіть часом розмахувала ножем, висловлюючи прагнення вбити кожного, кого бачила, навіть своїх рідних. Нападаючи на жінок, прикладала зусилля, щоб пошкодити у них ті органи, при пошкодженні яких, люди помирають. Ця психічно хвора жінка намагалася, як можна сильніше, багато разів вдарити в груди по молочних залозах тих жінок, на кого нападала. Якщо інша жінка була одягнена в зимовий одяг, то з реакцією звіра розбивала їй обличчя, намагаючись видряпати очі, вирвати волосся. Волосся у людей виривала клаптями, утворюючи на голові лисини. Увірвавшись в кімнату, вона двома руками схопила свою рідну маму за волосся і тягала її з боку в бік. Тоді мама стала кричати і волати про допомогу, зрозумівши, що дочка прийшла вбити її. Почувши її крик, рідні прибігли на допомогу і врятували її маму. Одному чоловікові намагалася видряпати очі, і з ревом кричала, що зробить його сліпим. Потім напавши на нього ззаду, вона нігтями вп'ялася йому в очі і роздирала обличчя. Він ледве встиг закрити свої очі і насилу вирвався від неї. Його обличчя було в крові. Вона проявляла властивості і силу хижого звіра, нічого не усвідомлюючи і нічого не розуміючи, і зовсім не відрізняючи родичів від чужих. Все це відбувалося у великій силі зла. Рідні не знали, що їм робити, ночувати вдома було страшно, їм загрожувала смерть. Служитель Василь Макарусь, усвідомлюючи складність обставин, поспішив прибути в будинок, де знаходилася психічно хвора. Покликавши дочку хворої, служитель запитав її: «Чи віруєш ти, що в ім'я Ісуса Христа Сина Божого, владою Бога Отця нашого, Того, Хто на небесах, я можу вигнати з твоєї матері нечистого духа - духа зла і духа темряви?». Вона відповіла: «Вірую!». Служитель сказав: «Слава Богу Живому!».

Після цього служитель Ковельської Церкви підійшов близько до психічно хворої, вона затихла і перестала рухатися, і як би злякавшись, щось вичікувала. Божий Служитель Василь Макарусь, звернувшись до нечистого духа, сказав: «дух нечистий, дух зла і дух темряви, в ім'я Ісуса Христа Сина Божого, владою Бога Отця нашого, Того, Хто є на небесах, наказую тобі, вийди з цієї жінки і більш не входь в неї!». Після цих слів нечистий дух вийшов з тієї психічно хворої жінки, і в ній більше не проявлялася жорстока вбивча влада нечистого духа. На задані їй питання, вона стала спокійно відповідати, а потім лягла на ліжко і заснула.

Так виконались слова Ісуса Христа Сина Божого: «Ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне; хворих зцілюйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали, даром давайте» (Матвія 10:7-8).

Молитовна група Ковельської Церкви Заснованої 1924 року

Україна

Повернутися до списку »

Небо і земля звіщають Славу Божу, і я, Василь Макарусь, свідок Божий на землі, проповідую ШЛЯХ МИРУ ЛЮБОВІ БОЖОЇ всім бажаючим пізнати Істину, яка робить вільними тих, хто вникає в Слово Боже і перебуває в Ньому...

Книжку Василя Макаруся "ТАК РЕАЛЬНО СПАСАТИСЯ ВІД ПЕКЛА", можете зкачати

докладніше »

Історію Ковельської Церкви Заснованої 1924 року розповідає Василь Макарусь, який є служителем нашої церкви. У віці шістнадцяти років він смертельно захворів, але Бог його зцілив, подарувавши йому життя знову. Тому він не одружувався – присвятив себе Богові.

докладніше »

Ковельська Церква більше п’ятдесяти років щонеділі поститься і молиться до Бога за всю Землю. Ми продовжуємо так робити і зараз. До 18-ої години ми нічого не їмо і не п’ємо. А між 14 і 16 годинами* багато разів особливо ревно звершуємо молитви. Ми молимося за всі народи, племена та язики, за їх президентів, за царів і правителів, щоб милість Божа допомагала сама в усіх справах, що творяться на Землі.
* Час для Ваших молитов Ви можете визначити по годиннику, який знаходиться в правому верхньому кутку на кожній сторінці нашого сайту. Цей годинник показує час, по якому ми здійснюємо наші молитви.

докладніше »